Досліджено феномен екуменізму у сучасному християнстві. Розглянуто поняття "екуменізм" і доведено, що воно не є тотожним до поняття "екуменічний рух". Досліджено витоки та причини виникнення екуменізму як явища. Серед витоків виділено позаконфесійне та міжцерковне співробітництво християн у XIX ст. та утворення національних міжконфесійних і міжнародних конфесійних організацій. Як головні причини, що сприяли виникненню та розвитку екуменізму визначено внутрішні фактори (закономірний розвиток християнства) та зовнішні фактори (соціально-культурні та релігійні процеси XIX ст.) Здійснено релігієзнавче обгрунтування поняття "екуменічні відносини" та проаналізовано їх форми - співпрацю та богословський діалог. Розглянуто конфесійні розуміння християнської єдності та доведено, що вони детерміновані особливостями екклезіології, які розділяє певна церква. На цій підставі виділено три підходи до розуміння християнської єдності. Розвиток екуменізму призвів до того, що відносини між християнськими церквами будуються навколо етичних питань і залежать від соціального, економічного та політичного середовища країни чи регіону. Екуменізм розвинутий у протестанських країнах більшою мірою, ніж у католицьких. У православних країнах екуменізм перебуває на етапі становлення. Відповідно в Україні екуменічні відносини лише формуються, що має прояв у виникненні міжконфесійних об'єднань з екуменічним потенціалом та консолідації християн за суспільними питаннями, у протистоянні секулярній, арелігійній культурі.

  Скачати повний текст